РОЗЛИВАТИСЯ, ається, недок., РОЗЛИТИСЯ, розіллється і рідко РОЗІЛЛЯТИСЯ, розіллється, іноді розілляється, док.
1. Проливатися, литися на
що-небудь; розхлюпуватися, розбризкуватися. Десь в сінях
щохвилини гримали двері, кричали кури і розливалась
вода (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357); Глечик упав, розбився, і мед
розлився по долівці (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151); Іванко
став, і коли мізинцем ударив у бочку, обручі порвалися
й пиво розіллялося по землі (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968,
171); * У порівняннях. В повітрі дощ, і гречка пахне
тепло, Немов розлився бурштиновий мед (Максим Рильський, II,
1946, 5).
♦ Розливається (розлилася, розіллялася) кров (кровця)
чия — те саме, що Проливається (пролилася, проллялася)
кров (див. проливатися). — Легко Андрію
миритися, бо не його кровця розлилася, не його брата
загнав у землю Бодор... (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 159);
Розлилось море крові — загинуло багато людей. Місяцю
мій ясний!.. Страшно тобі буде, хоч ти й бачив Рось,
І Альту, І Сену, і там розлилось, Не знать за що, крові
широкеє море (Тарас Шевченко, I, 1963, 107).
2. спец. Мати здатність литися, заповнювати ливарні форми. Якщо метал недосить нагріти, він не розіллється і застигне в ковші (Наука і життя, 1, 1957, 9).
3. Розтікаючись, покривати, затоплювати
який-небудь простір, поверхню чогось. Прудко біжить та
річка.. до самої луки зеленої, — по луці вже тихо і широко
розливається (Марко Вовчок, I, 1955, 180); Коли палаюча
нафта розливається по морю, звичайні рятувальні шлюпки
та катери стають здобиччю вогню (Вечірній Київ, 6.II
1970, 4); Над лугом чайка в'ється, По лузі розлилась
прозорая вода… (Максим Рильський, I, 1960, 158);
// Виходити
з берегів під час повені (про водоймище). Урал вже
от-от мав розлитися по заплавних луках і по зарічних
гаях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 486); Несподівано
розіллявся Сан і зніс дерев'яний місток, що нашвидку
змайстрували наші сапери (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 217);
//
Охоплювати великий простір (про водоймище). Блискучий
лиман розливавсь вшир на вісім верстов, мов розтоплене
скло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 219); Вдалині засинів Лиман,
за Лиманом розливалося Чорне море (Максим Рильський, III,
1956, 45).
4. перен. Поширюватися, розноситися в різних
напрямках у навколишньому просторі, в певних межах.
Кругом косарів розливаються трав'яні пахощі (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 146); В хаті, яка обернута була вікнами
на південь, уже розливалися сині присмерки (Василь Козаченко, Нові
Потоки, 1948, 55); Мелашка заспівала пісні. Пішов гул
по лісі і розлився по долині срібною луною (Нечуй-Левицький, II,
1956, 309); Срібними струмками звуків розлилася
дорога серцю фронтовиків мелодія (Євген Кравченко, Сердечна
розмова, 1957, 37);
// Охоплювати дедалі ширший
простір, захоплювати більшу кількість людей і т. ін. Було
тепло, весна розливалася навкруги, ліси туманіли
понад Пслом, вбираючись у першу зелень (Олесь Гончар, II, 1959,
226); Великою хвилею піднялось і широко розлилось по
всій країні всенародне соціалістичне змагання (Комуніст України, 4, 1960, 5).
5. перен. Широко розстилатися, розкидатися на
якому-небудь просторі, займати собою якийсь простір.
Степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає
щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій
океаном краси... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 96); Білими
ставками купчилось роман-зілля і розливалось блакитне
море дикої конюшини аж ген-ген до лісу (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 289);
// Розходитися, розпливатися по
поверхні чого-небудь. Рум'янець, ледве примітний,
розливався по щоках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); На обличчі його
розлився якийсь мерзлякуватий синій відтінок (Іван І. Волошин,
Озеро.., 1959, 94); Усмішка щастя розіллялась по
обличчю в старої (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88);
// Ставати
відчутнішим (про якісь раптові відчуття, почуття).
Несподівано Андрій поглядом зустрівся з її здивованими очима,
від чого у всьому тілі розлилося щось гаряче (Степан Чорнобривець,
Красиві люди, 1961, 42); І щастя тихе і ясне по всій істоті
Неждано розлилось, як сяєво огнів (Максим Рильський, I, 1960,
151).
6. перев. у сполуч. із сл. сльози, перен., розм. Гірко, невтішно плакати. Йому.. байдуже, що молода його розливається слізьми над іншим та взиває серденьком (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 108); Перетиснувся [Сава] крізь товпу перед хатою і опинився коло мертвого брата. Кинувшися на нього, ридав і розливався (Ольга Кобилянська, II, 1946, 191); Олеся любими словами, ласкою й угамує його, що було обійме її й діток, до себе пригорне та й розіллється сльозами (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 15).
7. чим і без додатка, перен., розм. Утворювати гармонійні, переливчасті звуки. Вона повела за руку Казанцева в гущавину з верб та вишень, де на заході сонця розливались піснями соловейки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 157); Ох же й ладно, ох же й дзвінко Розливається гармонь (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 277); Я морем співів розіллюся І в кожну пісню увіллю Весь жар, всю кров мою (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 193).
8. перен., розм. Говорити про що-небудь довго і з
запалом. Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула
своє довге волосся, що падало їй на очі, і вся розлилася
в жалібних словах (Олександр Довженко, I, 1958, 245).
Розливатися соловейком (солов'єм) — довго і
пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь.
Факти — уперта річ, говорить англійське прислів'я. Це
прислів'я особливо часто згадується, коли бачиш, як
який-небудь письменник соловейком розливається в
питанні про велич «принципу національності» в його
різних значеннях і співвідношеннях.. (Ленін, 30, 1972, 329);
З полегшенням перейшов він [промовець] до козацьких
справ. Тут можна розливатися соловейком, не
накликаючи нічийного гніву (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29).
9. тільки недок. Пас. до розливати 2. Сталь, зварена в сталеплавильному цеху, розливається в злитки вагою 4—8 тонн і після затвердіння подається в цех (Наука і життя, 7, 1955, 9).