в означеннях
Тлумачення, значення слова «розмах»:

РО́ЗМАХ, у, чол.

1. Дія за значенням розмахнути, розмахувати і розмахнутися, розмахуватися. Внизу [на конверті], під виведеною одним розмахом дугою, було дописано: «Від Ладнова» (Іван Микитенко, II, 1957, 488); Горбоносий Мішель подавав руку широким розмахом — по-дружньому (Юрій Смолич, V, 1959, 622); Високо плаває самітний орел, широкими розмахами крил здіймається вгору (Іван Франко, V, 1951, 8).
 З (із) [усього] розмаху; З розмахом: а) з силою, розмахнувшись, замахнувшись. Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 79); — Ой, як же ви мене перелякали! — Ухопила його за ліву руку і з розмахом ударила межи плечі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 273); Лукія вишарпнула передавач у нього з рук і з усього розмаху трахнула об підлогу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 108); б) з розгону. Вдоволений Сивенко зажмурює очі, сміється із розмаху сідає на місце (Степан Васильченко, I, 1959, 151); Гість з розмаху потонув у м'якому кріслі (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 32).

2. Величина відхилення чого-небудь від положення рівноваги; амплітуда коливань. Розмах маятника.

3. Відстань між краями, крайніми точками чого-небудь розправленого, розгорнутого, розкинутого на боки і т. ін. Здоровенний, із сажневим розмахом крил, степовий хижацюга [орел] другий рік уже нудився в цій клітці (Олесь Гончар, II, 1959, 31).

4. перен. Широкий простір, на якому що-небудь розкинулося; широчінь. Після карпатських пейзажів, де стиснуті шапки гір зменшують віддаль неба од землі, вражає і розмах засніженої рівнини, і голуба височінь (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 136); Довго ще зовсім непорушно стоїть перед Москвою вкрай схвильована Галина Горленко, неспроможна відірватись від цієї величі, цього розмаху й широчіні (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 8).

5. перен. Широта й різноманітність у виявленні чого-небудь. Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); [Василь:] Шпиця людина непогана, але нема в нього розмаху… (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 22);
//  Великий обсяг, масштабність у виявленні або протіканні чого-небудь; бурхливий розвиток чогось. Все тріщить, руйнується, гоготить в нечуваній за розмахом катастрофі (Олесь Гончар, III, 1959, 246); Небувалого розмаху досягла в Радянському Союзі справа видання творів Шевченка (Максим Рильський, III, 1955, 261); В суворі дні війни справді всенародного розмаху набрав партизанський рух (Комуніст України, 10, 1964, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 735.

Коментарі (0)