РОЗМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
розмалювати. Стіни всі од вишки до низу розмальовані
зеленими сосенками та червоними пташками (Марко Вовчок,
VI, 1956, 244); Ставши на підмурок, Галина зазирнула
в розмальовану морозом шибку (Микола Зарудний, Світло, 1961, 16);
// розмальовано, безос. присудк. сл. На стінах поміж
вікнами золотом розмальовано і коло на стелі теж
золотом підведено (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
526).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 734.