Словник української мови

РОЗМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмалювати. Стіни всі од вишки до низу розмальовані зеленими сосенками та червоними пташками (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Ставши на підмурок, Галина зазирнула в розмальовану морозом шибку (Микола Зарудний, Світло, 1961, 16);
//  розмальовано, безос. присудк. сл. На стінах поміж вікнами золотом розмальовано і коло на стелі теж золотом підведено (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 526).