в означеннях
Тлумачення, значення слова «розмарин»:

РОЗМАРИ́Н, у, чол.

1. бот. (Rosmarinus, L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя і гілок якої добувають ефірну олію. Згодом Зопя вийшла до салону, щоб ущипнути кілька гілочок мирту й розмарину на найменший зелений віночок (Леся Українка, III, 1952, 653); — В чому тебе мати купала? — тихо питав парубок дівчину. — Твоє волосся пахне васильками, м'ятою чи розмарином (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 24).

2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. На дуже зріджених кварталах сади можна ремонтувати такими сортами, як Антонівка звичайна.., Розмарин білий і синапи (Копт. Укр., 2, 1957, 31).

3. Плід цього дерева — невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 735.

Коментарі (0)