в означеннях
Тлумачення, значення слова «розметати»:

РОЗМЕТА́ТИ, розметаю, розметаєш і розмечу, розмечеш, док., перех.

1. Швидко або з силою розкидати що-небудь у різні боки. На узліссях заревли танки і, розметавши зелене гілля маскування, ринули з усіх кінців до річки (Олесь Гончар, III, 1959, 416); Денис схопив у руки галузину і розметав жевріючі головешки, затоптуючи їх ботинками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290);
//  Зруйнувати, розвалити що-небудь, кидаючи в різні боки його частини. Бас із синами за три дні й три ночі розметали довгу, майже на півверсти греблю (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 103);
//  безос. Вітри такі, що.. стріхи зривало. На Єкатерининській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа (Леся Українка, V, 1956, 218);
//  Рознести, розвіяти в різні боки (хмари, дим і т. ін.). Коли ж подмуть могутні вітри-вітровії, щоб розвіяти, розметати олов'яні хмари? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 33).

2. Розштовхуючи, примусити розбігтися, розійтися кого-небудь; розігнати. — Розійдись! — закричав Гаврило. — Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217);
//  Розбити, знищити кого-, що-небудь, завдати поразки комусь, чомусь. Одна в його думка — ударити на Іванців табір, розметати, як полову, тії гайдамацькі купи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 170); Що там було в ту ніч чорну, вітряну! Полк розметали, захопили зброю, три кулемети, коней (Андрій Головко, II, 1957, 19);
//  безос. Розметало колону вражу, спопелило вогнем ясним (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 168).

3. Широко розвести, розкинути в боки (руки, крила і т. ін.). На возі лежить, розметавши руки, наш Альоша... (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 20); Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 145);
//  Розпустити, розсипати, розтріпати (волосся). Ганна Борисівна лежала в ліжку, розметавши каштанове волосся по білій подушці (Петро Панч, Ерік.., 1950, 122); Троянки ідуть, розметавши по плечах волосся, До вівтарів невблаганної серцем Паллади (Микола Зеров, Вибр., 1966, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 738.

Коментарі (1)