РОЗМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
розмітити;
// розмічено, безос. присудк. сл. Чітко, як на
військових картах, розмічено площі для кожної ланки (Радянська Україна, 4.XII 1961, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 744.