в означеннях
Тлумачення, значення слова «розмітати»:

РОЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., РОЗМЕСТИ, ету, етеш, мин. ч. розмів, мела, ло; док., перех.

1. Метучи в різні боки, прибирати що-небудь, розчищати, звільняти якусь поверхню (від снігу, пилу, сміття і т. ін.). Розмітати стежку;
//  Змітати що-небудь у різні боки (сніг, пил, сміття і т. ін.). Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 122);
//  Роздувати, розносити в різні боки; розвівати. Вітер сніг розміта, Крізь сніг почорніла Трава вигляда (Микола Костомаров, I, 1967, 56); У парках і скверах згрібали у величезні, купи потемніле листя і підпалювали .., а потім довго ще вітер розмітав попіл, ворушив недопаленим листям (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 121);  * Образно. Прапор рине в гору. Сяйністю своєю Він навислі хмари з неба розмете (Микола Бажан, Роки, 1957, 220).

2. перев. док., перен., розм. Розібрати, рознести, розграбувати. Лицарство побили, Злото розмели (Павло Грабовський, I, 1959, 426); Де тії родичі візьмуться! та доглядають так: де ганчірка, де латка, так і рознесуть і розметуть! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435).

3. перев. док., перен., розм. Завдати поразки, перемогти в боротьбі; дощенту розбити. Розмели без останку вони грози навал. І в симфонії ранку їх віта Арсенал (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 744.

Коментарі (0)