РОЗМОТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМОТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Розкручувати, розправляти що-небудь змотане або намотане на щось. Каганець палає, батько струже лопату, тітка прядиво розмотує (Марко Вовчок, VI, 1956, 305); Он уже аварійна бригада розмотує товсту брезентову кишку, щоб вмикати ще одну помпу (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 111); Я розмотав вудку і почав ловити красноперів (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 61).
2. Знімати щось намотане, накручене на що-небудь.
Розмотують онучі, і дух стає неможливий (Гнат Хоткевич, II,
1966, 423); Сестра розмотує бинт і дивиться на Федорченка
з обожнюванням (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 525);
Тимко теж зняв кожушок, кашкет і розмотав із шиї
рушника (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 470);
// Звільняти від
чого-небудь намотаного, накрученого; розкутувати. Він
опустився на землю.. Поволі почав розмотувати самого
себе і скоро був вільний (Гнат Хоткевич, I, 1966, 116); Уляна
коло його — як нянька: прийдуть у школу — роздіне
його, розмотає, руки йому нагріє (Степан Васильченко, II, 1959, 315).
♦ Розмотувати (розмотати) клубок (клубка) див.
клубок.