в означеннях
Тлумачення, значення слова «розмова»:

РОЗМО́ВА, и, жін.

1. Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. Максим устав. За ним прокинулись деякі другі; почалась товариська розмова (Панас Мирний, I, 1949, 224); — Облишмо цю розмову, — сказала, посумнівши, Оксана. — Як ви можете... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 150);
//  Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін. Лікар входить справа. Олімпіада Іванівна кидається до нього, показує на Любу, мімічна розмова між ними (Леся Українка, II, 1951, 62); Бачу мужчину й жінку, що мовчки сидять. Одне тримає сірника, а друге швидко перебирає пальцями обох рук. Це закохані глухонімі, що почали свою розмову десь при світлі ліхтаря й кінчають її тут (Юрій Яновський, II, 1958, 22);
//  заст., рідко. Діалог у літературному творі. Треба їх [байки] .. гаразденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити (Панас Мирний, V, 1955, 381);
//  Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь. Мелашка була з поетичною душею.. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Отець Вікентій з розмов отця Миколая ще раніше довідався, що в того є три дочки на відданні (Михайло Стельмах, I, 1962, 265);
//  Спосіб висловлювання, властивий кому-небудь; манера говорити, висловлюватися. Твоя розмова, постать і вигляд твій — Все разом свідчить: римлянин, римлянин (Микола Зеров, Вибр., 1966, 338);
//  Бесіда з ким-небудь, перев. ділового змісту, з певною спрямованістю. [Кречет:] Товариш Берест, я прошу вас одкласти нашу розмову, я погано себе почуваю ... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113); Я вступаю до смуги повсякденних інтересів, приїздів на фабрику ранком, переглядів, розмов, директив, сварок, монтажів — усього того, з чого складається ціле наше життя (Юрій Яновський, II, 1958, 36);
//  Тема або зміст обміну думками, бесіди. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь всіми... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); — Мій розум швидко втомлюють розмови і про вільну конкуренцію, і про економічну еволюцію (Михайло Стельмах, I, 1962, 18);
//  перев. мн. Чутки, поголоски. По селу йшли розмови про Ґудзя. Оповідали, що він у гніву забив ломакою вола (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28);
//  перев. мн. Негативні висловлювання, нарікання на чию-небудь адресу; осуд чиїхсь дій, вчинків, поведінки і т. ін.; пересуди. — Всі ж ми однаково не спали: і я, і вони. То чи ж мені ноги посудомить — вистояти якусь годину? А не стань — одразу розмови почнуться! .. Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків... (Олесь Гончар, III, 1959, 309);
//  Легка, невимушена балаканина. Скоро хазяїн попадає до нас і хоч ми горілки не п'ємо, зате готова приємна розмова, і ми зав'язуємо вузлик нашої знайомості (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 237); Трималися [кадровики] окремою групкою і швидко зав'язували розмови з молоденькими дівчатами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307).
 Без розмов — не роздумуючи, не беручи до уваги сумнівів, заперечень; не говорячи ні слова; мовчки; Вести розмову — говорити, розмовляти. Довго стояли Василь та Олександра під вербами край ставка і вели розмову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); — Та чи з тобою ж пре сі речі вести розмову? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 131); Вступати (вступити, заходити, зайти, встрявати, встряти, втручатися, втрутитися і т. ін.) в розмову з ким; Заводити (завести, зав'язувати, зав'язати, зняти, повести і т. ін.) розмову з ким — починати говорити з ким-небудь. Уже без серця вступає Чіпка в розмову (Панас Мирний, I, 1949, 313); Митю Михайло Іванович любить сердечно і часто заходить із ним у довгі розмови ... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 54); — Я, я, Катре, вас кликала, — зразу ж і встряла [Докія Петрівна] в розмову (Андрій Головко, II, 1957, 193); — Все пам'ятаю, — засміявся Тимко. — Все, та не все, — втрутився і собі в розмову Гаврило (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 228); Він любив заводити з Шурою статечні розмови про угорського адмірала (Олесь Гончар, III, 1959, 200); Їй хотілося зав'язати розмову з приїжджою, але Варвара не озвалася (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 18); Максим думав, як би зачепити зятя, як би зняти з ним розмову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Повела розмову мати із дочкою (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 82); Зводити (звести, повертати, повернути, переводити, перевести і т. ін.) розмову на кого — що — починати говорити на іншу тему. Потім, так ніби непомітно, зводила [свекруха] розмову на діти, починала захвалювати їх взагалі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 44); Я знаю, що режисер опиратиметься, треба скоріше повертати розмову на інше (Юрій Яновський, II, 1958, 26); Грицько переводить розмову на інше (Михайло Стельмах, II, 1962, 392); От і вся розмова — на цьому й кінець; Пуста розмова; Пусті розмови — непотрібна, беззмістовна балаканина. [Деїфоб:] Я не для загадок прийшов сюди, не для пустих розмов. Кажу виразно, що ти заручена (Леся Українка, II, 1951, 280); Непримиренна боротьба з паперовою тяганиною і бюрократизмом, пустими розмовами на засіданнях, вимогливість до товаришів — ото й були ті основні риси ленінського стилю роботи (Знання та праця, 1, 1969, 2); Розмова іде (йшла, пішла, заходить, зайшла, тече, текла, точиться, точилася, ведеться, велася і т. ін.) — хтось говорить про кого-, що-небудь. Там, у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова ... (Панас Мирний, I, 1954, 339); Розмова йшла за режисерів, яких я мусив узяти (Юрій Яновський, II, 1958, 18); Між танцями зайшла розмова у дівчат з парубками: чи добре із багатою одружитись? (Марко Вовчок, I, 1955, 191); Серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Олесь Гончар, II, 1959, 407); Розмова велася довго, коло години (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 192); Розмова не в'яжеться (не в'язалася, не клеїться, не клеїлась) — розмова не виходить, не налагоджується. Розмова не в'яжеться. Юра смокче патичок (Юрій Смолич, II, 1958, 47); Сиділи, мов давні приятелі, становий — на покуті, багатир-козак — навпроти .. Розмова не клеїлась: перескакувала з одного на друге (Панас Мирний, I, 1949, 375); Тільки й розмови про (за) кого — що — хто-небудь весь час говорить про когось, щось. — Цілий вечір тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 26); У селі.. тепер — тільки й розмови бую про скорий князів приїзд (Гнат Хоткевич, I, 1966, 95); [Костомаров (до Шевченка):] Ну, діждався? (до Чернишевського) Тільки й було розмови в нього, що про вас (Павло Тичина, I, 1957, 329).

2. нар.-поет. Уживається як пестлива назва любої, коханої людини або як звертання до неї. Ой, од моря та й до моря Битая дорога ... Куди їдеш-од'їжджаєш, Любая розмово? (Українські народні ліричні пісні, 1958, 255).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 746.

Коментарі (0)