РОЗНО́ЩИК, а, чол.
1. Той, хто розносить що-небудь. Я вже був біля редакції. Рознощик машинально сунув мені газету і вигукнув: — Свіжі новини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 425); — Дивіться, Михайле Михайловичу, вас тут, на острові, вважатимуть за рознощика квітів... (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 269); * Образно. Ревізіоністи виконують на ділі роль рознощиків буржуазно-реформістської ідеології в комуністичному русі (Програма КПРС, 1961, 37).
2. Продавець, який розносить товари покупцям. У поле постійно виїжджають 1300 автокрамниць, 16 тисяч розвозок, виїздить багато рознощиків товарів (Радянська Україна, 3.VII 1971, 2).