в означеннях
Тлумачення, значення слова «розносити»:

РОЗНО́СИТИ, ошу, осиш, недок., РОЗНЕ́СТИ, су, сеш; мин. ч. розніс, несла, ло; док., перех.

1. Носячи, доставляти що-небудь багатьом у різні місця. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої (Леся Українка, II, 1951, 510); Федір Кузьмич був не простим листоношею. Тридцять років розносив пошту його покійний батько Кузьма (Олександр Довженко, I, 1958, 418); Бік закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в «порції», щоб ще зрання рознести по кутках (Григорій Епік, Тв., 1958, 163);
//  перен. Переходячи, пересуваючись з місця на місце, переносити і розповсюджувати (хвороби і т. ін.). Стародавні індуси під час розгулу чуми випускали гадюк для боротьби з щурами, розуміючи, що саме вони розносять хворобу (Наука і життя, 9, 1973, 29);
//  розм. Поширювати, доводити до відома багатьох (чутки, поголоски, новини і т. ін.). «Ач, гладуха, — трясе салом, розносить поговір!» — проводила вона ковалиху неприязною думкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 15); [Недоросток:] Інша жінка, що було чи не було, перемовчала б, а ти сама рознесеш, щоб усе село знало? (Степан Васильченко, III, 1960, 90); Мало недругів у Радивона? Лиховісні язики рознесуть, розплещуть на весь світ (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 131);
//  перен., розм. Передавати, доводити до відома (про засоби технічного зв'язку). Радіорупор розносив останні вісті з центральної радіостанції (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 293); Навперейми нам бігли проводи і в дзвінкому гудінні розносили по країні якісь важливі і значні вісті (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 12).

2. Розподіляючи, записувати в різних місцях. Розносити відомості по графах.

3. розм. Розкрадати, розтягувати частинами (майно, добро). Комусь-то ще потрібні її достатки? Добре, добре, хай п'ють, хай їдять, хай беруть, тягнуть, розносять... (Любов Яновська, I, 1959, 397); Братова на мене й накинулась: — Се, — каже, — як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Марко Вовчок, I, 1955, 5).

4. перев. у сполуч. із сл. вітер. Подувом розкидати, роздувати в різні боки або по поверхні чого-небудь. Тільки клочки сіна розносив вітер по порожньому майдану (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 149); Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Тарас Шевченко, II, 1963, 87);
//  Поширювати в навколишньому просторі (звуки, запахи). Стукаю каблуками і прислухаюсь, як порожні кімнати розносять кроки по всьому домі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 262); Стояла автомашина з причепом, з якої носилли хліб у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 5).

5. перев. у сполуч. із сл. вітер. Розганяти, розсіювати в навколишньому просторі, в повітрі. Дощу нема і, певне, не буде, бо все вітер хмари розносить (Леся Українка, V, 1956, 54); Високі розриви встають на землі, і дим їх розносить вітерець (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 139).

6. перен., розм. Руйнувати що-небудь, роблячи непридатним для використання. Вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче (Панас Мирний, III, 1954, 262); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 370);
//  Розривати, розбивати на частини, шматки кого-, що-небудь. У машину, в якій їхав Голубцов, потрапила бомба і рознесла його на шматки (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 78);
//  Знищувати в боротьбі. Шевченко дедалі глибше переконувався, що революційна енергія народних мас розтрощить трони,.. рознесе своїх споконвічних класових ворогів (Комуніст України, 1, 1964, 75).
У (в) пух і прах розносити (рознести) див. прах.

7. перен., розм. Дуже лаяти, піддавати гострій критиці; засуджувати. [Надія:] Гордій Опанасович стільки разів.. розносив будівельників, але коли з центра не дають матеріалів, — що можна зробити?! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 287); Чути, як у коридорі.. Дашевський «розносить» когось із працівників. Він гарячий і зовсім не переносить тих, хто працює з холодком (Наука і життя, 8, 1966, 9); [Лідія Семенівна:] Та що ви хочете, щоб нас іще раз у газеті рознесли? (Захар Мороз, П'єси, 1959, 75).

8. перев. док., безос., розм. Дуже збільшитися в об'ємі від опухання; опухнути. Моїй сестрі рознесло коліно, вона стогнала й ойкала (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 174);
//  Стати дуже гладким; надмірно розтовстіти. — Ти ось і зараз, мов дівчина, а мене, бачиш, як на дармових харчах рознесло! (Олесь Гончар, II, 1959, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 751.

Коментарі (0)

РОЗНОСИ́ТИ див. розношувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 752.

Коментарі (0)