в означеннях
Тлумачення, значення слова «розноситися»:

РОЗНОСИТИСЯ, ться, недок., РОЗНЕСТИСЯ, есеться, док.

1. Переносячись, поширюватися де-небудь. Кров, рухаючись по капілярах, електризується й нагрівається. Тепло, яке виникає при цьому, розноситься по всьому організму (Знання та праця, 1, 1969, 21);  * Образно. Гриць не читав, а жер ті книжки; хапав на лету все, що розносилося широкою течією друкованого слова, набирався розуму (Панас Мирний, III, 1954, 186);
//  розм. Ставати широко відомим (про чутки, поголоски, новини і т. ін.). Восени рознеслося по селу, що Іван засватав дівку у першого багача в селі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 111); Звістка про те, що приїхав Тарас, швидко рознеслася по селу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 352).

2. Заповнювати собою навколишній простір (про звуки, запахи). Одна пісня лилася за другою, гучно розносячись по високій фабриці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 98); На чверть милі від Зборова стояв гомін, розносились гучні співи (Яків Качура, II, 1958, 459); Незабаром пахощі страви рознеслися по хаті (Панас Мирний, I, 1954, 333).

3. розм. Зникати, розсіюючись у навколишньому просторі. — Ага! ти так! — крикнув Юра до хмари.. — Іди, познесися, як вітер по світі... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 341).

4. тільки недок. Пас. до розносити 1—6. Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 752.

Коментарі (0)

РОЗНОСИТИСЯ 1 див. розношуватися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 752.

Коментарі (0)

РОЗНОСИТИСЯ 2, ошуся, осишся, док., розм. Почати надмірно захоплюватися ким-, чим-небудь; почати приділяти занадто багато уваги комусь або чомусь. — Я тебе в холодну закину!.. — Годі! — відказав Зінько. — Що це ви так з холодною розносилися, що все мене закидаєте? (Борис Грінченко, II, 1963, 364); Він сів до стола, і обличчя його раптом стало добродушним і спокійним. — От тобі й на! Ви до мене по ділу, а я — з своїм розносився (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 193).
Розноситися, як старець з писаною торбою (ступою) — почати приділяти занадто багато уваги кому-, чому-небудь. «А бодай тебе! Потрібна мені твоя цікава звістка. Розносився з нею, як старець з писаною торбою», — думав о. Порфирій і пішов одчиняти двері (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 752.

Коментарі (0)