в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпач»:

РО́ЗПАЧ, у, чол. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 6); Палаюча стеля впала на Охрімову голову, коли він намагався витягти напівбожевільну від розпачу матір (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 111).
 В (у) розпачі — в стані сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. Коли рештки води в радіаторі заклекотіли, як у самоварі, і з отвору забурхала варяча пара, Василь зупинив машину.. Всі були в розпачі (Олександр Довженко, I, 1958, 80); Катря в розпачі нетямущими очима глянула благально на жінок, що обступили її (Андрій Головко, II, 1957, 372); Впадати (впасти, вдаватися, вдатися і т. ін.) в розпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. Веселий і рухливий Дмитрій ніколи не впадав у розпач, хоч як було важко (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 319); З розпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Юрій Яновський, II, 1958, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 759.

Коментарі (0)