в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпачливий»:

РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е.

1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Марко Вовчок, I, 1955, 222); У Василька був такий розпачливий вигляд (Олесь Донченко, V, 1957, 32); Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду (Михайло Стельмах, I, 1962, 508); Степан Онуфрійович.. ніби й не чув зойків та розпачливих питань дружини (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 336);
//  Який впав у розпач; охоплений розпачем.  * Образно. Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная (Леся Українка, I, 1951, 78);
//  у знач. ім. розпачливий, вого, чол.; розпачлива, вої, жін. Людина, що впала в розпач, піддалася розпачу. Скажи мені, фантазіє дивна,.. Як певную мету вказати розпачливим? (Леся Українка, I, 1951, 49).

2. Дуже тяжкий; безпорадний, безвихідний. Даремне думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані (Леся Українка, V, 1956, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 759.

Коментарі (1)