в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпал»:

РО́ЗПАЛ, у, чол.

1. Дія за значенням розпалити, розпалювати. — Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Юрій Яновський, II, 1958, 61); Жінки кололи лучину на розпал (Андрій Головко, II, 1957, 608).

2. Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь. Дьяконов потрапив у Строганівку.. в розпал весняних робіт (Олесь Гончар, II, 1959, 58); Серпень — найбільш малохмарний місяць. Рослини святкують розпал світлої пори року (Хлібороб України, 7, 1967, 39).

3. Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 755.

Коментарі (0)