в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпалюватися»:

РОЗПАЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко РОЗПАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., РОЗПАЛИТИСЯ, палюся, палишся, док.

1. Починати дужче горіти, спалахувати вогнем, полум'ям. Багаття на схилі могили то розпалювалося, то пригасало (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 46).

2. Дуже нагріватися, розпікатися. Брук пахтів: каміння розпалилось (Яків Качура, II, 1958, 317).

3. перев. док., перен. Дуже зігрітися, перегрітися (від швидкого руху, спеки і т. ін.). Поїхав [Мстислав] на лови, гнав оленя, розпалився, потім напивсь холодної води з джерела, — і вже ніякі трави.. не помогли (Павло Загребельний, Диво, 1968, 682);
//  Відчути сильний жар (перев. від хвороби). Скільки від них [обкладок] дітвори перемерло! Оце зранку любе-миле бігає, дивись в обід — розгорілося, розпалилося, на горлянку жаліється, а на другий день і богові душу віддає... (Панас Мирний, IV, 1955, 251).

4. перен. Покриватися рум'янцем; червоніти. — Он як розпалилася-розгорілася. Та гарна яка ти стала, як трошки почервоніла (Панас Мирний, IV, 1955, 175).

5. перен. Виявляти дедалі дужче стан сильного нервового збудження. — Так, Ґаво, навіть певність маю! — кричав, усе більше розпалюючися, Вовкун (Іван Франко, III, 1950, 21); Управитель був напідпитку і від цього брутально розв'язним. Він розпалявся чимдалі більш (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 196); — В неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб'є (Борис Грінченко, II, 1963, 448);
//  Захопившись, починати виявляти запал, завзятість у чомусь. Гармоністи розпалилися і грали й грали, як заведені (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 45);
//  Впадати в чуттєвість, відчувати пристрасть. Лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче поцілувати (Леся Українка, III, 1952, 236);
//  чим. Перейматися яким-небудь почуттям. Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 287); П. Квітка.. розпалився великою жадністю [до книжок] і все просив, що бачив, а я певна, що він з того і сотої частки не перечитає (Леся Українка, V, 1956, 362).

6. перен. Виникнувши, наростати, розгортатися, виявлятися дедалі сильніше; посилюватися. Бій іде по всій полонині, не вгасаючи й не розпалюючись (Юрій Яновський, I, 1958, 163); Хома бачив, що розпалюються пристрасті, і не знав, як угамувати їх (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 194); Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354).

7. тільки недок. Пас. до розпалювати, розпаляти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 756.

Коментарі (0)