в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпанахувати»:

РОЗПАНАХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАНАХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Різким рухом, з силою рвати на частини, шматки що-небудь; розривати, роздирати. [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли (Карпенко-Карий, I, 1960, 372); Василько лазив на дерево і розпанахав штани (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 93);  * Образно. Ось шкваркнуло... вогняна стріла розпанахує небо... (Панас Мирний, I, 1949, 145);
//  безос. — А це міна як бахне, так і розпанахало на мені всю гімнастьорку (Петро Панч, В дорозі, 1959, 142);
//  Ранити, розрізаючи, розсікаючи або розриваючи чим-небудь гострим або колючим. — На ножа! розпанахай мені груди, виріж моє серце (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 242); — Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 53);
//  Убивати чим-небудь гострим або колючим. [Зінька:] Учора кинулася на мене ряба корова і мало-мало не розпанахала мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 33).

2. Різким рухом розчиняти, розкривати що-небудь на обидва боки. Розпанахати вікно;
//  Різким рухом розстібати одяг. Вона встала. Розпанахала на грудях жакетку (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 325).

3. перен. Раптово порушувати (тишу, спокій). За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу (Олександр Довженко, I, 1958, 70); Йому боляче зробилося, що не може взяти скрипку й розпанахати передвечірній спокій вулиці (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 297);
//  безос. Хвилини очікування були неймовірно довгі. Раптом гулко розпанахало тишу (Олекса Десняк, Опов.., 1951, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 757.

Коментарі (0)