в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпочинати»:

РОЗПОЧИНАТИ, аю, аєш, недок., РОЗПОЧАТИ, чну, чнеш, док., перех.

1. також з інфін. Приступати до виконання, здійснення чого-небудь. Князь.. звелів розпочинати угощення (Гнат Хоткевич, I, 1966, 114); Данилко.. хутенько наздоганяв хлопців і розпочинав жорстоку баталію (Юрій Яновський, II, 1958, 185); За соловейком розпочинали пісню партизани (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 43); Вже й вечерю розпочали готувати (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 351); Вранці розпочнемо слідство (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189); Розпочав наступ полк Тарасенка (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 433).
 Мову розпочати див. мова; Розпочинати (розпочати) роботу — починати працювати, щось виконувати. Микола Бажан розпочав роботу над перекладом безсмертної поеми Шота Руставелі (Павло Тичина, III, 1957, 64); Розпочинати (розпочати) справу (діло) — починати розглядання якої-небудь справи в адміністративному чи судовому порядку. — Зваж сама, чи варто розпочинати се діло, а коли варто, то напиши мені, які умови звичайно бувають між автором і антрепренером (Леся Українка, V, 1956, 204).

2. чим, з чого. Чим-небудь починати, започатковувати щось. Український народ ділами своїх воїнів розпочинав нову книгу своєї слави (Ярослав Галан, Перед лицем фактів, 1949, 103); Прикидали [селяни] в думках.., з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 137); Свою роботу в полку Шрам розпочав з навчання (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 115).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 777.

Коментарі (0)