РОЗПОЧИНАТИ, аю, аєш, недок., РОЗПОЧАТИ, чну, чнеш, док., перех.
1. також з інфін. Приступати
до виконання, здійснення чого-небудь. Князь.. звелів
розпочинати угощення (Гнат Хоткевич, I, 1966, 114); Данилко..
хутенько наздоганяв хлопців і розпочинав жорстоку
баталію (Юрій Яновський, II, 1958, 185); За соловейком
розпочинали пісню партизани (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 43);
Вже й вечерю розпочали готувати (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
351); Вранці розпочнемо слідство (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189);
Розпочав наступ полк Тарасенка (Натан Рибак, Переяславська Рада,
1948, 433).
Мову розпочати див. мова; Розпочинати (розпочати)
роботу — починати працювати, щось виконувати.
Микола Бажан розпочав роботу над перекладом безсмертної
поеми Шота Руставелі (Павло Тичина, III, 1957, 64);
Розпочинати (розпочати) справу (діло) — починати
розглядання якої-небудь справи в адміністративному чи судовому
порядку. — Зваж сама, чи варто розпочинати се діло,
а коли варто, то напиши мені, які умови звичайно
бувають між автором і антрепренером (Леся Українка, V, 1956,
204).
2. чим, з чого. Чим-небудь починати, започатковувати щось. Український народ ділами своїх воїнів розпочинав нову книгу своєї слави (Ярослав Галан, Перед лицем фактів, 1949, 103); Прикидали [селяни] в думках.., з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 137); Свою роботу в полку Шрам розпочав з навчання (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 115).