в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпорядник»:

РОЗПОРЯ́ДНИК, а, чол. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 485); Це був природний, справжній розпорядник танців (Іван Микитенко, II, 1957, 61); Ігор Скворчик, головний розпорядник вечора, вийшов на сцену (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 244);
//  Володар, власник чого-небудь; господар. У свій час великий Менделєєв говорив, що людина не раб, а розпорядник природи (Знання та праця, 6, 1965, 3);
//  Рушійна сила чого-небудь. Акустичну механіку людського голосового апарату здійснює система органів дихання під загальним регулюючим впливом кори головного мозку, що є розпорядником процесів діяльності всього організму (Мистецтво, 5, 1955, 43).
 Розпорядник кредиту — керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 777.

Коментарі (0)