РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням
розпорядитися, розпоряджатися 2, 3. Розпорядження коштами
артілі.
У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у
віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпорядження кого, кому —
для використання на чийсь розсуд. Розвантажені свої
підводи Хома передав у розпорядження санітарам
(Олесь Гончар, III, 1959, 362).
2. Наказ в усній або письмовій формі, даний
директивним органом чи повноважною особою. Рада
Міністрів СРСР видає постанови й розпорядження на основі
і на виконання діючих законів і перевіряє виконання
(Конституція СРСР, 1963, 15);
// Папір, на якому викладено
наказ. Дивлячись на розкладені на столі накази,
розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції,
Наполеон замислився (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 88);
В бездонний мішок [розвідників] полетіли.. таємні
циркуляри й розпорядження фон Манштейна (Василь Кучер,
Голод, 1961, 130);
// Взагалі чиєсь веління. Вона
чекала розпоряджень на завтрашній день (Вадим Собко, Граніт,
1937, 14); Помітивши, що водій жде розпорядження,
льотчик відпустив його (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 6).
♦ Віддавати (віддати) розпорядження див. віддавати;
За розпорядженням чиїм; рідко 3 розпорядження кого —
за чиїмсь наказом. — За розпорядженням Оксена можу
видати для твоїх хлопців чого хочеш з їстівного (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 379); Вся науково-планувальна робота, з
розпорядження Сергія Михайловича, переходить тепер
до апарату дирекції (Іван Микитенко, I, 1957, 378).