в означеннях
Тлумачення, значення слова «розповзатися»:

РОЗПО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати багато або довго повзати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 771.

Коментарі (0)

РОЗПОВЗА́ТИСЯ, ається, недок., РОЗПОВЗТИСЯ, зеться, док.

1. Відповзати в різні боки (про кількох або багатьох людей, тварин, комах); розлазитися. Автомашини спинилися, з них вихоплювалися люди і розповзалися по кюветах (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 213);
//  Повільно розходитися, роз'їжджатися в різні боки, місця; переставати бути разом. Два бронетранспортери вже горіли на подвір'ї, інші загули моторами, розповзаючись у темноту (Олесь Гончар, III, 1956, 156); Розтанув і жіночий гурт. Поодинці, парами розповзалися присоромлені, розгублені молодиці й бабусі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 107);
//  Повільно поширюючись, охоплювати більший простір (про туман, хмари, дим і т. ін.). Туман розповзався нерівними хвилястими кучугурами (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 107); Хмари розповзлися по небу сірою запоною (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 52);  * Образно. Виростало містечкоу розповзаючись по смітниках, городах та високих узгір'ях (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 298);
//  перех. Ширше розходитися по поверхні чого-небудь. Рум'янець розповзається до скронь і підборіддя, заливає повне обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 312);
//  Поступово зникати, розходячись, розсіваючись у повітрі, в просторі (про туман, хмари, дим і т. ін.). Хмари розповзлися — виглянуло сонечко (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 150);
//  Розростаючись, стелитися по поверхні чого-небудь (про рослини або їх частини). Бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Коріння старезних дерев розповзлося по вогкій землі й тісно плутається на стежках (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 212);
//  перен. Ставати широко відомим (про чутки, новини і т. ін.); розголошуватися. Всіляко розповзався поголос. Заговорили серед робітників про те, що завод виробляє.. зброю (Натан Рибак, Час, 1960, 95); Коли розповзлася по набережній несподівана чутка, ніхто не міг сказати, звідкіля вона народилась (Петро Панч, I, 1956, 48).

2. Розпливатися по поверхні чого-небудь (про щось рідке). Палаюча рідина розповзалася у всі боки (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 230);
//  Розтікаючись, заливати який-небудь простір, поверхню чого-небудь.  * Образно. На темно-синьому килимі лісів, поміж потемнілою глицею розповзлись, розлилися жовті, оранжеві, вогненно-руді озера (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 104);
//  Входячи, всмоктуючись у папір, тканину і т. ін., утворювати патьоки, плями, залишати сліди (про чорнило, фарбу і т. ін.). При кресленні вживають спеціальний креслярський папір. Цей папір.. можна підчищати ножем і гумкою, туш на ньому не розповзається (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 19);
//  Від вологи втрачати виразність, чіткість форм (про що-небудь написане або намальоване). Це була записка. Від роси вона розмокла, і літери, написані хімічним олівцем, розповзлися в сині плями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 90);
//  Осуватися в різні боки (про ґрунт). — Мури оті нащо? То їх спеціально зоставляємо між траншеями, щоб ґрунт на сторони не розповзався... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Могила, колись висока й широка, тепер осіла і розповзлася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201);
//  перен. Поширюватися, заповнюючи собою навколишній простір (про звуки, запахи і т. ін.). Тиша розповзалась серед пітьми, як туман, і поглинала все (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 188). Усмішка (посмішка) розповзається (розповзлася) на обличчі (по обличчю) чиєму — те саме, що Усмішка (посмішка) розпливається (розпливлася) на обличчі (по обличчю) (див. розпливатися). Вони моргали один на одного та показували пальцями на Олександру. Погана усмішка розповзалась по їх жовтих, з остудою обличчях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38).

3. Розпадатися, розлазитися, втрачаючи форму, цілість. Слід пам'ятати, що.. переобварені овочі в маринаді розповзаються (Українські страви, 1957, 416);
//  розм. Рватися, розлазитися від тривалого носіння (про одяг, тканини, взуття). Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 347); Рану печінки майже неможливо з'єднати швами. Тендітна тканина розповзається, кровить (Наука і життя, 6, 1966, 23).

4. перен., розм. Втрачати певність, чіткість, ставати аморфними, невизначеними (про думки, спогади і т. ін.). Він і заснув тільки під ранок. І через безсонну ніч розповзаються думки, і тоскно, наче на безлюдді (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 76).

5. перен., розм. Ставати ширшим від усмішки, радощів, доброго настрою і т. ін.; розпливатися. У дідуся приємно розповзлось обличчя, і він доброзичливо кивнув до юнака головою (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 44); Він сміявся.. Пухлі губи розповзлися під чорненькими вусиками (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 225).

6. перен., розм. Розходитися в різні боки, вести в різні напрямки (про шляхи, дороги, стежки). Ми опинилися під темним склепінням високих дубів, де вузенькі стежки гадюками розповзались у траві (Петро Панч, II, 1956, 412);
//  Спадати окремими пасмами (про волосся); розпадатися, розсипатися. Сама [Клава] ще молода, а вся перемучена, сидить, зсутулившись, і по плечі розповзається важкий клубок кіс (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 771.

Коментарі (0)