в означеннях
Тлумачення, значення слова «розправа»:

РОЗПРАВА 1, и, жін.

1. Фізичне або моральне покарання за що-небудь. — Пан злякався! — шушукались дворові і ждали назавтра розправи (Панас Мирний, IV, 1955, 168); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 33).
Нема розправи на кого, над ким — немає можливості справитися з ким-небудь. [Івга:] Ох, він гаспидський син! Хіба над ним розправи нема? (Панас Мирний, V, 1955, 251); Чинити (творити) суд і розправу — розправлятися з кимсь, карати кого-небудь не за законом, а на свій розсуд. Пан пристав тут же [за столом] чинив свій суд і розправу (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 80); Подробиці смерті сховали мури контррозвідки і білогвардійські офіцери, що творили суд і розправу (Василь Еллан, II, 1958, 103).

2. У Росії кінця XVIII — початку XIX ст. — сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася. — А прикинемо ще податки та оплатки на волость, на земство, на стан, на сільську розправу (Михайло Стельмах, I, 1962, 371); Один з десяцьких стрімголов кинувся до розправи. За хвилину звідти вийшли новобранці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 140); Та й нудна оця робота — сидіти у розправі цілісенький [цілісінький] рік (Марко Кропивницький, I, 1958, 498).

3. заст. Розгляд якої-небудь справи повноважним органом, а також рішення цього органу. Часом думка не в гори, А на народні збори, На засідання ради, На розправи громади Заблукає несміла (Іван Франко, XIII, 1954, 391); Судова розправа відбувається в залі Львівського карного суду (Петро Колесник, Терен.., 1959, 272).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 778.

Коментарі (0)

РОЗПРАВА 2, и, жін., заст. Стаття, розвідка, наукове дослідження з якого-небудь питання. Розправа, котру оце подаю, основана майже виключно на матеріалах рукописних (Іван Франко, XVI, 1955, 53); Відослала [відіслала] до «Жизни» свою розправу про новітню соціальну драму (Леся Українка, V, 1956, 325); Він збирається власне писати довшу розправу про мої праці (Ольга Кобилянська, III, 1956, 545).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 778.

Коментарі (0)