в означеннях
Тлумачення, значення слова «розправляти»:

РОЗПРАВЛЯТИ 1, яю, яєш, недок., РОЗПРАВИТИ, влю, виш; мн. розправлять; док., перех.

1. Розпрямляти, розрівнювати, розгладжувати, зручно розміщувати що-небудь скручене або зіжмакане, зім'яте. Одні побігли за човнами, другі розправляли невід (Панас Мирний, I, 1954, 312); Дівчина знає своє: підхоплює, розправляє свіже сіно і топче його до болю в ступнях (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 538); Щорс вийняв аркушик паперу і повільно його розправив (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 107);
//  Розгортати, розкривати (листя, пелюстки). Лопухи розправляли під сонцем широкі м'ясисті вуха (Олесь Донченко, IV, 1957, 218); Розправили зів'яле листя овочі (Іван Багмут, Подвиг.., 1961, 51);
//  Приводити що-небудь у порядок, надаючи йому чепурного вигляду. Наділа [Мотря] спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все походжала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе (Нечуй-Левицький, II, 1956, 293); Співачка спустила ноги з канапи і розправила на колінах пишну спідничку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 210); Комісар.. п'ятірнею розправив рідкувате біляве волосся (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 32).

2. Випрямляти, розгинати, випростувати що-небудь. Становий.. почав потягатися та розправляти спину (Панас Мирний, IV, 1955, 382); Ширше груди розправляйте, Ніг в колінах не згинайте (Михайло Стельмах, V, 1963, 336); Антон сів під кущем, розправив свої криві ноги й подивився на дужі руки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 41).
Розправляти (розправити) крила див. крило; Розправляти (розправити) крильця див. крильце; Розправляти (розправити) плечі: а) див. плече; б) сприяти появі в кому-небудь нової сили, енергії. Такий не міг неправди говорити. Було щось в нім, що плечі розправляло (Ростислав Братунь, Пора.., 1960, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 778.

Коментарі (0)

РОЗПРАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., РОЗПРАВИТИ, влю, виш; мн. розправлять; док., діал. Говорити докладно. Другий.. розправляв живо й голосно, жестикулюючи руками (Іван Франко, VIII, 1952, 321); Він починав розправляти про яку-небудь тезу вроді [на зразок] «буття опреділяє свідомість» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 147).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 778.

Коментарі (0)