РОЗПРОЩА́ННЯ, я, сер., рідко. Дія за значенням
розпрощатися.
На розпрощання — перед розставанням. На розпрощання
учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками
не сходитись (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 781.