РОЗПРОСТУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗПРОСТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПРОСТАТИ, остаю, остаєш, док., перех.
1. Те саме, що розправляти1 2.
Сонце припікало. То той, то другий [робітник].. обтирав
упріле чоло, розпростовуючи зігнуту спину (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 296); Наважившись, він розпростав плечі і
переступив поріг камери (Натан Рибак, На світанку, 1940, 185);
* Образно. Та раптом — заревло. Дзвеніло. Шугало
блискавками в лист. Земля розпростувала тіло, Загорнене
в небесний блиск (Віталій Коротич, Поезії, 1967, 125);
// Широко
розставляти в сторони; розпростирати. Кинув [Оксен]
назад головою, розпростав руки, крикнув «асса» і став
танцювати гопак на манір лезгинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
209).
♦ Розпростувати (розпростовувати, розпростати)
крила — те саме, що Розправляти (розправити) крила
(див. крило). Не спи, народ, розпростуй дужі крила
Над даллю міст, аулів і портів! (Леонід Первомайський, I, 1958, 521);
Розпростувати (розпростовувати, рідко розпростати)
плечі див. плече.
2. Робити рівним, без зморщок і складок; розправляти. Торкає [Лукія] руками все, розпростує, лапає пучками шви, підкладку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 318); * Образно. Цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (Михайло Стельмах, II, 1962, 163).