РОЗПУЧНО, діал. Присл. до розпучний. Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (Павло Грабовський, I, 1959, 376).
РОЗПУЧНО, діал. Присл. до розпучний. Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (Павло Грабовський, I, 1959, 376).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 785.