в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпукатися»:

РОЗПУ́КАТИСЯ див. розпука́тися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 782.

Коментарі (0)

РОЗПУКА́ТИСЯ, ається і РОЗПУ́КУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПУ́КАТИСЯ, ається і РОЗПУ́КНУТИСЯ, неться, док., розм.

1. Виростаючи, розбруньковуватися, розпускатися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя). Сади зацвітали, квітки розпукувались (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 399); Вишивала [Франка] бруньку квітки, що.. розпукатися ще не встигла (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 190); Я квіт на гвоздиці, пуп'ях [пуп'янок] зеленистий. Розпукнутись — лячно; тулюсь попід листя (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 100);  * Образно. Дівчинка, справді, як та квіточка, розпукується (Марко Вовчок, I, 1955, 66);
//  Вкриватися листям або квітками (про рослини). Ніжно дихали вишневі листочки, розпукувалась до квітування біла акація (Юрій Яновський, II, 1954, 80).

2. перен. Розриватися на шматки; лопатися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 782.

Коментарі (0)