в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпускати»:

РОЗПУСКАТИ, аю, аєш, недок., РОЗПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех.

1. Відпускати (всіх або багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов'язків. Дівчат Василь Семенович не розпускав чомусь. Нерідко сам було у дівочу зайде (Панас Мирний, II, 1954, 104); [Олізар:] Чув, що своїх хлопців розпустив? [Кармелюк:] Мусив розпустить на якийсь час. Треба перечасувати, поки їхня гарячка трохи прохолоне (Степан Васильченко, III, 1960, 442); Мовби на крилах полетів Антосьо додому, як розпустили вже на вакації (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 183);
//  Звільняти з роботи, служби. Дім звелено було забити, прислужників розпустити (Панас Мирний, IV, 1955, 236);
//  Припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, виборного органу і т. ін.; ліквідувати. Президія Верховної Ради СРСР: .. розпускає Верховну Раду СРСР.. і призначає нові вибори (Конституція СРСР, 1963, 11); Карл І розпустив парламент і не скликав його 11 років (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 8);
//  Давати можливість розійтися, розбігтися, роз'їхатися в різні боки. — То що ж, по-вашому: кинути, розпустити їх [полонених] по степу? — Нащо розпускати? Розбіжаться ще (Олесь Гончар, II, 1959, 66); Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 183).

2. розм. Не перешкоджати текти.
Розпускати (розпустити) нюні див. нюні; Розпускати (розпустити) патьоки (сльози, слізоньки) — починати ревти, сильно плакати. Знову [стара] розпустила патьоки і заголосила на всю хату (Олекса Стороженко, I, 1957, 23); Розпускати (розпустити) рюми див. рюми; Розпускати (розпустити) слини (слинки): а) починати плакати. [Варка:] Ти чогось слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (Карпенко-Карий, I, 1960, 305); — Ну, я так і знав!.. Видно, розпустила [жінка] слинки перед тобою, от ти й розкис (Панас Мирний, V, 1955, 242); б) розніжуватися від надмірного розчулення. Облизавсь старий котюга, І розпустив слини, І пазурі простягає до Самантянині (Тарас Шевченко, II, 1963, 94).

3. Широко, в усі боки розкидати, простягати, займаючи великий простір. Деревце почало казать,.. Що ніде віти розпускать Через оті дуби й осики (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 72); Розпустила [яблуня] навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний, I, 1954, 252).

4. Послабляти, попускати, роблячи нетуго затягнутим. Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 151); [Дудар:] А дядько розпустить полотняну сорочку, мов те вітрило (Іван Микитенко, I, 1957, 35);
//  Давати можливість вільно спадати, не стягуючи, не скріплюючи (волосся і т. ін.). — Танцюй, танцюй, мій коню сивий, Весь в піні гриву розпускай (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 153); Настя розпустила по плечах розкішні чорні локони (Нечуй-Левицький, III, 1956, 245); Їй сьогодні дозволено красуватись, розпустивши хвилясте волосся по плечах... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 141);
//  Тягнучи нитку, розмотувати або розплітати що-небудь. Матеріалом для в'язання можуть бути нитки з старих в'язаних речей, які для цього розпускають (В'язання крючком, 1957, 29);  * Образно. Уже ніч добре розпустила пряжу з туго намотаного клубочка (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 392);
//  Розпорюючи шви, складки, робити просторішим (одяг). — То завузьке на мене, трохи розпустіть, бо душить, — говорила вона до швачки (Осип Маковей, Вибр., 1954, 204).
Розпускати (розпустити) віжки — послаблювати вимогливість до кого-, чого-небудь. Вони взялися за них [хлопців] як слід, не розпускали віжок і підтягли насамперед штаб та всіх активістів (Іван Микитенко, II, 1957, 553); Розпускати (розпустити) вуха див. вухо; Розпускати (розпустити) губу (губи) — говорити багато неприємного. Анемона губу розпустила Для нещадних поговорів... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 283); Омелян думав: «Куди ж пак губи розпустив [куркуль]: «Сякі-такі, христопродавці...» — думав, що в старости пролізе... а воно люди з вухами (Петро Панч, II, 1956, 376); Розпускати (розпустити) косу (коси) — розплітати волосся. Мавка йде до калини, .. розпускає собі коси (Леся Українка, III, 1952, 244); Була Катерина молодою, русої коси не розпустила, разка намиста не зносила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 6); Розпустити морду (писок) — поводити себе гордовито, пихато. — Чого се розпустив морду, як халяву? Та се не Січ: тут тобі гетьман не свій брат (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 181); — Як я тогідь посилав за тобою на толоку, то ти ще й писок розпустила: «Не піду, — каже, — на попа робити!» (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); Розпускати (розпустити) на обличчі усмішку — нещиро посміхатися. Увійшла секретар-машиністка Аделаїда Авилівна і.. поспішила розпустити на обличчі найширшу усмішку (Олесь Донченко, VI, 1957, 519).

5. Розвертати, розкривати, розгортати що-небудь згорнуте, складене. Подихає вітрець. Деякі барки розпускають вітрила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Стоячи біля скрині, дружина розпустила через плече сувій домашнього, сирового полотна (Олесь Гончар, II, 1959, 411).
 Розпускати (розпустити) квіти (листя, листячко і т. ін.) — розпукатися, розцвітати. Полонинський будяк.. вдень розпускає свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (Іван Франко, III, 1950, 8); — Вербочко густенька! розпусти своє листячко ще густіш (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 438); Розпускати (розпустити) крила (хвіст, хвоста) — розправляти крила, хвіст. Коли сокіл линяє — Широко він свої крила розпускає, Високо угору літає (Панас Мирний, V, 1955, 270); Саїдів пінь розпустив хвоста по вітру, роздув ніздрі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 24); Розпускати (розпустити) пазури (кігті) — те саме, що Показувати (показати, випускати, випустити і т. ін.) пазури (див. пазур). Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазури розпустили... (Тарас Шевченко, I, 1963, 268); Щось темне й волохате прокинулося в його грудях, розпустило кігті й вимагало простору (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 114).

6. перен. Послаблюючи вимогливість до кого-небудь, контроль за кимсь, дозволяти йому не стримуватися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін. — Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок, I, 1955, 16); — Розпустила свого шибеника! — репетує вона (Іван Багмут, Опов., 1959, 13).
Розпускати (розпустити) голос — співати дуже голосно, на повну силу, не стримуючись. Ще тюпаючи до погреба, вона завела пісню, а як опинилася в його темній самотні, то так розпустила свій голос — аж луна знялася! (Панас Мирний, III, 1954, 223); Розпускати (розпустити) себе (свої нерви, своє серце і т. ін.) — давати волю своїм почуттям, не стримувати себе. Коли ти хочеш стримувати себе, «не розпускать себе», як ти виражаєшся, то треба ж і помагать собі (Леся Українка, V, 1956, 223); — От я, бувало, в військовому училищі, як тільки розпущу свої нерви, так і «губа» (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 215); [Ганна:] Розпустила ти своє. серце, навіть і про бога забула? [Зінька:] Ні, Галю, бог про нас забув! (Марко Кропивницький, II, 1958, 37); Розпускати (розпустити) теревені див. теревені; Розпускати (розпустити) язика (мову, розмову) — не стримуватися в розмові, говорити багато зайвого. Зрозуміли одне — не розпускай язика навіть у камері (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 9); Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота, .. а жінка розпустила розмову на всю губу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 282); Розпустити пащеку див. пащека.

7. розм. Розсіювати, поширювати у навколишньому просторі. Він [пароплав] кидав короткими вибухами дим з труби і розпускав сажу по всій пристані (Леся Українка, III, 1952, 611); В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 253).

8. Розповідати, повідомляти всім або багатьом;
//  Поширювати (чутки, новини, брехні і т. ін.). Розпускає [жінка] поміж люди вісті, що він напивається з її причини (Лесь Мартович, Тв., 1954, 267); Карпо розпустив по селу чутку, як Грицько мав був налякати Пріську (Панас Мирний, III, 1954, 58); Розпустить [Захар] сам погану брехню про такого чоловіка, що йому не подобається (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 158);
//  рідко. Розповсюджувати для ознайомлення (книги, твори, видання і т. ін.). Дуже глухий город [Полтава] і мало має зв'язків з книгарнями по других великих місцях, куди можна та й треба книжки розпускати (Панас Мирний, V, 1955, 394).

9. розм. Перетворювати що-небудь на рідину; розплавляти, розтоплювати. Весна 1932 року рано розпустила сніги (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 176);
//  Розчиняти в рідині, розбавляти рідиною. Вода вбирає або розпускає в собі по дорозі багато частин (Словник Грінченка); Розпустив [Данкевич] молоко перевареною водою (Осип Маковей, Вибр., 1954, 289).

10. перев. док., безос., розм. Зробити важким для їзди, ходьби. Треба запастися дровами, бо розпустить дологи, то не доберешся до лісу (Панас Кочура, Родина.., 1962, 291).

11. перев. док. Розтратити що-небудь марно. Він.. гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (Іван Франко, VII, 1951, 72); Вона переведе все, розпустить, розкида, попсує (Любов Яновська, I, 1959, 56).
Розпустити за вітром — марно витратити. Служивши чесно, без пороку, З боргів покійник батько жив, Три бали він давав щороку І все за вітром розпустив (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 782.

Коментарі (0)