в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпусний»:

РОЗПУ́СНИЙ, а, е.

1. Який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Ярославна захищає скривджену дівчину від кривдника — розпусного князя Галицького (Максим Рильський, III, 1956, 363); Аксак перехопив мої листи і примусом одружив її [свою дочку] з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 70);
//  Сповнений розпусти; непристойний. На панщині співала [Ганна] розпусні пісні, сміялася (Іван Франко, II, 1950, 111); Не приставав [Мільтон] ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Леся Українка, VIII, 1965, 187).
 Розпусний дім — те саме, що Дім розпусти (див. дім). Вмер [капіталіст] серед ночі в розпусному домі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 224).

2. Який нікого не слухає, неслухняний; буйний. Доля не раз.. виганяла його з тісної хати на улицю, між галасливих, розпусних хлопаків-уличників (Іван Франко, IV, 1950, 494).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 784.

Коментарі (0)