в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпутний»:

РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. — Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Юрій Яновський, II, 1958, 40); — Ця злюща, розпутна пані листи облудні якісь писала супроти наших людей (Іван Ле, Наливайко, 1957, 351); — Господи, який ви розпутний. Які у вас очі недобрі (Михайло Стельмах, I, 1962, 583);
//  Власт. розпутникові, такий, як у розпутника. Знає [Левко] дуже добре, що в монастирі не спасаються, а ведуть розпутне життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 144); Скалічила [Любов Прохорівна], зіпсувала почуття, як урочисті бокали надпила розпутними устами... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 94); Гордо несла [Юлія] свою розпутну красиву голову і обліплені шовками стегна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 404).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 785.

Коментарі (0)