в означеннях
Тлумачення, значення слова «розпис»:

РО́ЗПИС, у, чол.

1. Дія за значенням розписати, розписувати 1—3. Талановитому юнакові Ширяєв скоро став доручати й самостійні роботи по художньому розпису будинків (Слово про Кобзаря, 1961, 24); Звичай розпису писанок сягає далеко в дохристиянський період і відомий майже усім слов'янам, грекам, латишам, литовцям, румунам, німцям (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 52).

2. Сюжетні або орнаментальні живописні зображення на будівлях та на побутових предметах. Опішнянський посуд з його прекрасним розписом, українським орнаментом можна зустріти на виставках (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 170); В українському декоративному мистецтві настінні розписи здавна дуже поширені (Мистецтво, 4, 1965, 32);  * У порівняннях. Про мудрий голос Руставелі.., Про виноград на сірій скелі, Мов розпис давньої стіни, Товариші мої писали (Максим Рильський, III, 1961, 288).

3. рідко. Те саме, що розклад 3. Швидко підминав [поїзд] під себе кілометри і точно за розписом прибув на степову станцію (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 133); Завів [Вова] суворий розпис дня і педантично дотримується режиму... (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 382); — Толю, я в тебе заночую, — сказав Марат. Толя.. невдоволений. У нього — за власним розписом — історія середніх віків, стаття Луначарського. (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 27).

4. рідко. Список з переліком кого-, чого-небудь; реєстр. Та бачу по моєму виду, Що скомпоную панахиду. Зроблю лиш розпис іменам Убитих воїнів на полі (Іван Котляревський, I, 1952, 287).
 Поколінний розпис, іст. — родовід, систематичний перелік поколінь одного роду. Деякі Стадницькі почали писатися Стадниковими, але всі вони пишаються своїм поколінним розписом від Федора (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); Штатний розпис, спец. — документ, що визначає склад працівників якого-небудь закладу, установи з зазначенням їх посадових окладів. В самому.. районі шістьма клубами і трьома бібліотеками керують люди, яких не знайдете в штатних розписах. І таких ентузіастів стає дедалі більше (Радянська Україна, 17.VI 1961, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 763.

Коментарі (0)