в означеннях
Тлумачення, значення слова «розраджувати»:

РОЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗРАДЖА́ТИ, аю, аєш, недок., РОЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого-небудь. Касіян Скиба, як міг, розраджував Куріпок: «Ваш Стефан живий!» (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 16); Андрій співчував Вершиніну, але не міг зрозуміти, чому він так трагічно переживає цю втрату, і намагався розрадити його (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 249);
//  Відвертати чиюсь увагу від тяжких думок, переживань, розважати кого-небудь. Валя спостерігає, як вона [хмара] шириться і росте, зовсім затуляючи невеликий клапоть блакиті, що досі розраджував її (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 147); Двірське панство намагалося лестощами розрадити князя (Яків Качура, Вибр., 1953, 6).

2. Умовляти кого-небудь відмовитися від якоїсь дії, якогось наміру, вчинку; відраджувати. В душі мати не схвалювала доччиного вибору, але й не наважувалася її розраджувати (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13); Заново вшив [Тимко] погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 787.

Коментарі (0)