РОЗРІ́ВНЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
розрівняти;
// у знач. прикм. На розрівняній землі розбили
ми сади й сквери (Павло Тичина, III, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 792.
РОЗРІ́ВНЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
розрівняти;
// у знач. прикм. На розрівняній землі розбили
ми сади й сквери (Павло Тичина, III, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 792.