Словник української мови

РОЗРІЗНЮВАТИ 1, юю, юєш, РОЗРІЗНЯТИ, яю, яєш, недок., РОЗРІЗНИТИ, ню, ниш, док. Відокремлювати, відділяти одне від одного. І сумно йшли броньовики, що розрізняли нас стіною, — нас і ворожії полки (Володимир Сосюра, II, 1958, 390);
//  Розлучати кого-небудь з кимсь. — Щені шкода було розрізняти тебе з товаришем, з другом (Борис Грінченко, II, 1963, 124); Полюбилася я, Одружилася я З безталанним сиротою — Така доля моя! Люде гордії, злі Розрізнили, взяли Та повезли до прийому — Оддали в москалі! (Тарас Шевченко, II, 1963, 139).

РОЗРІЗНЮВАТИ 2 див. розрізняти 1.