РОЗРІЗНЮВАТИ 1, юю, юєш, РОЗРІЗНЯТИ, яю,
яєш, недок., РОЗРІЗНИТИ, ню, ниш, док.
Відокремлювати, відділяти одне від одного. І сумно йшли
броньовики, що розрізняли нас стіною, — нас і ворожії
полки (Володимир Сосюра, II, 1958, 390);
// Розлучати кого-небудь з
кимсь. — Щені шкода було розрізняти тебе з
товаришем, з другом (Борис Грінченко, II, 1963, 124); Полюбилася я,
Одружилася я З безталанним сиротою — Така доля моя!
Люде гордії, злі Розрізнили, взяли Та повезли до
прийому — Оддали в москалі! (Тарас Шевченко, II, 1963, 139).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 794.
РОЗРІЗНЮВАТИ 2 див. розрізняти 1.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 794.