в означеннях
Тлумачення, значення слова «розрізувати»:

РОЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідше РОЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Ріжучи, розділяти на частини, шматки. Наглядачки ножами розрізували вірьовки на тюках і наказували по черзі підходити і брати [одяг] (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 171); Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (Олесь Донченко, II, 1956, 106); Готували [старшокласники] біля майстерень водопійні коритця для чайок. Брали для цього старі, спрацьовані скати, розрізали їх навпіл по кругу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 26); Тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки, бо незабаром по шляху провезуть поранених червоноармійців (Михайло Стельмах, II, 1962, 246); Я принесла диню в дім, Вже розрізала і їм (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 45);  * Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом (Михайло Стельмах, I, 1962, 645).
 Розрізувати (розрізати, розрізати) воду (хвилю) — пливучи, розсікати воду. Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (Олесь Донченко, VI, 1957, 74); Корабель розрізав кілем першу круту пружну хвилю (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 160); Розрізувати (розрізати, розрізати) деревину — розпилювати дерево на дошки. Рамові ледве встигали розрізати деревину, а з лісоскладу робітники подавали їм другі деревини (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 134); Розрізувати (розрізати, розрізати) книгу (журнал і т. ін.) — ріжучи, роз'єднувати сторінки книги (журналу і т. ін.), що вперше читається. Руки його тремтіли, коли розрізував.. аркуші «Московского телеграфа», № 12, того номера, де вже могла бути рецензія на поему (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 388); Розрізувати (розрізати, розрізати) повітря: а) дуже швидко рухаючись, долати опір повітря. Заєць помчав стрілою, розрізаючи повітря, шелеснувши кущиком полину (Микола Трублаїні, I, 1955, 41); б) стрімко підніматися й падати (про весло і т. ін.). Весло із свистом розрізало повітря і стукнуло в днище вітрильника (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 193); в) різко, гучно звучати, лунати. Розрізав густе повітря постріл рушниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73).

2. Проходити, пролягати через що-небудь, роз'єднуючи, розділяючи його. Численні ущелини розрізують гори на частини (Фізична географія, 5, 1956, 114);
//  З'являтися на шкірі (про зморшку, зморшки). Павло наче схуд та змарнів, і гостра зморшка розрізала йому перенісся (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 160).
Розрізувати (розрізати, розрізати) військо (загін) — роз'єднувати військову частину (загін) противника, здійснюючи прорив. Коли бандитам вдалося надвоє розрізати їхній загін,.. він зойкнув у душі і щосили побіг у ліс (Михайло Стельмах, II, 1962, 248).

3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз. Чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали.. на ногах так, що їх неможливо було зняти, — доводилось розрізувати ножами (Олесь Гончар, II, 1959, .103); Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316);
//  Робити на тілі, кістці поріз, розтинати яку-небудь порожнину. Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не можна дістати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 398).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 794.

Коментарі (0)