в означеннях
Тлумачення, значення слова «розрух»:

РО́ЗРУХ, у, чол.

1. Велика, безладна метушня, біганина. Я й досі пам'ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Марко Вовчок, VI, 1956, 230).

2. Заколот, бунт людей, обурених, невдоволених чим-небудь. Із-за того календарного роздору прийшло у Львові на саме різдво 1578 р. до великого розруху (Іван Франко, XVI, 1955, 415); А ви, три Мстиславенки славні, З доброго гнізда шестокрильці кохані! Не боями, не розрухом собі землі добували... (Панас Мирний, V, 1955, 272); Університет [Київський у 1884 р.] справляв ювілей свого існування, який закінчився студентськими розрухами й замкненням університету на півроку (Володимир Самійленко, II, 1958, 390).

3. Тривога, замішання; сильний переполох. Страшний розрух зробився в селі (Іван Франко, VI, 1951, 93); Есесівці поїхали десь далі, нічний розрух скінчився, злякані люди виповзали з прикрить (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 82).

4. Розбрат, незгода де-небудь або між кимсь. — Такий там розрух, що батько сина, а чоловік жінку забувають, як звати... (Марко Вовчок, VI, 1956, 334).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 798.

Коментарі (0)