в означеннях
Тлумачення, значення слова «розривати»:

РОЗРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., РОЗІРВАТИ, зірву, зірвеш, док.

1. перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу! (Розрива її, кида і плює) (Панас Мирний, V, 1955, 203); З'явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на одне коліно, став швидко розривати бинт... (Олесь Гончар, III, 1959, 264); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує, розірвала написане, встала (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140);
//  Розпечатувати, відкривати (пакет, конверт, телеграму і т. ін.). Блаженко та Козаков одразу взялися старанно перев'язувати Черниша, розриваючи свої засмальцьовані пакети (Олесь Гончар, III, 1959, 141); Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав. На маленькому аркушику було надруковано всього кілька рядків (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 193);
//  Робити рваним, дірявим (одяг, взуття). З.. риданням металась вона в малій своїй літній хатині, б'ючись грудьми об стіни, розриваючи на собі одяг (Олександр Довженко, I, 1958, 93); Мариня тим часом поправляла косу, одежу на собі. — Побили? — звернулась до неї мати. — Не били. Спідницю, здається, розірвали. Насилу вирвалась (Степан Васильченко, I, 1959, 199);
//  Заподіювати комусь рани, подряпини; ранити кого-, що-небудь. Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло, — захищала тільки очі (Яків Качура, II, 1958, 70); Очевидячки, ніж, ударивши тіло, розірвав його далі (Юрій Яновський, II, 1958, 128);
//  Умертвляти, роздираючи на частини, шматки. — Так колись моя коза На льоду кричала, Як там її звірина, Бідну, розривала (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 29); Орда за нами. Ой, вона ще ближче! От зараз кинеться і нас розірве (Леся Українка, I, 1951, 313);
//  перен. Порушувати цілісність чого-небудь, роз'єднувати щось. Хіміки випаровують з нього [газу] складні молекули, розривають їх з допомогою тепла і високого тиску (Наука і життя, 1, 1965, 23); У великій світовій війні вирішується історична доля українського народу. Чи буде він жити і процвітати в єдиній передовій державі, чи розірвуть його на частини на довгі віки, розділять кордонами? (Олександр Довженко, III, 1960, 61).
Думки розривають мозок (череп) — хтось відчуває біль у голові від тяжких роздумів. Думки тягучі й важкі, вони розривають мозок, Юрію страшно поворухнутись, так болить.. тіло (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 183); Я йду далі. Думки розривають череп мені й снуються все навколо одного й того ж (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 13); Розривати (розірвати) на шматки кого — звертатися до кого-небудь з проханнями, дорученнями і т. ін., не даючи й хвилини спокою; Розривати (розірвати) серце (душу, груди) — примушувати страждати, переживати, мучитися. В'ється вона [туга] коло серця, Серце розриває (Степан Руданський, Тв., 1959, 118); — Скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок, I, 1955, 348); Розпач, відчай розривали їй груди, хвилинами з'являвся такий жах, що ціпеніло серце (Олесь Донченко, V, 1957, 431); Розривати (розірвати) увагу чию — заважати кому-небудь бути уважним. Таке безнастанне наслухування так розривало його увагу, що не міг нічого з прочитаного розуміти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 242).

2. перех. Розносити на частини, осколки, руйнувати вибухом, пострілом, висаджувати в повітря. Коли раптом Мов грім ударив, куля розірвала Завчасно стіну, і каміння гостре Посипалось навколо (Леся Українка, I, 1951, 115);
//  безос. То таки був постріл! І одначе не розірвало її [рушницю] (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307).

3. перех. Роз'єднувати, розсувати що-небудь з'єднане, суцільне, утворюючи між його частинами просвіт, прогалину. Тихович нервовим рухом розриває лози і йде далі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 209); Спалені губи з трудом розривала [баба] та білим язиком їх зволожувала (Василь Стефаник, I, 1949, 44); Загін ішов з боями,.. розривав кільця облав і збирав сили для наступу (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 95); Війнув вітер, розриваючи димову хмару (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 148); Гнат розірвав конем коло, що замикало його з усіх боків, підскочив до однієї з каруц (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 70);
//  безос. [Ялина (вбігає):] Чи чули новину! Греблю розірвало.. біля опусту... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 353);
//  перен. Порушувати, переривати що-небудь. Тишу розривають оплески і схвильований гомін (Михайло Стельмах, II, 1962, 17); Щось чорне та пелехате закрило світло і розірвало музику (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 216);
//  розм. Розводити в різні боки, розбороняючи. Один із тих вояків, що скочили розривати зчіплених панів, зареготався, а другий сплеснув в долоні (Іван Франко, III, 1950, 313); З великими зусиллями розірвали їх [братів] (Мирослав Ірчан, II, 1958, 28).
Розривати (розірвати) сон — будити. Мавра ніч не спала, неспокійні думки розірвали сон (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 47).

4. перех., перен. Переривати, припиняти те, що зв'язує кого-небудь із кимсь певними стосунками. Там розриваєте старий контракт, тут пишете новий (Любов Яновська, I, 1959, 432); Забіг би [сотник] на край світу, та уже шлюбу не розірве (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); — Імператор Никифор.. вчинив безумство, коли розірвав мир і хоче почати війну з болгарами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 292); Нема в світі такої сили, яка змогла б похитнути і розірвати єдність радянських республік (Комуніст України, 9, 1967, 20); [Барабаш:] Скажіть одверто, ви вирішили розірвати нашу дружбу? (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 65); Засобами сатири викриває П. Козланюк панство і українських попів, які прагнули розпалити полум'я націоналізму, розірвати союз українців з революційною Росією (Радянське літературознавство, 3, 1957, 17).
 Розривати зв'язки з ким — припиняти спілкування, стосунки з ким-небудь. Він.. на власні гроші набув сотню примірників, щоб послати на село, до своїх, і таким робом довести, що, вірний демократичній засаді, не розриває зв'язків з народом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162).

5. неперех. Припиняти будь-які стосунки, відносини з ким-небудь. То була хвилина, Коли з самим собою розірвав [Л. Толстой] — Із тим, колишнім (Максим Рильський, Сад.., 1955, 30); Казимир не одержував від мене відповіді на свої листи, а замість того напевне дістав повідомлення від батьків про те, що я з ним розірвала (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 159);
//  Рішуче відмовлятися від чого-небудь, зрікатися чогось. — Коли б швидше видужати і тоді розірвати з минулим (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40); В багатьох країнах виникли комуністичні партії, які розірвали з опортуністичним II Інтернаціоналом (Радянська Україна, 4.XI 1954, 3).

6. перех., перен. Знищувати те, що обмежує чиюсь свободу, самостійність, що є обтяжливим для кого-небудь. Хто пута рабства розрива, Мечем свободи добува? (Павло Грабовський, I, 1959, 489); Отак у келії правдивий Іван Гус думав розірвать Окови адови!.. і диво, Святеє диво показать Очам незрящим [незрячим] (Тарас Шевченко, I, 1963, 263); І встане велетень з землі, розправить руки грізні, і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка, I, 1951, 460).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 790.

Коментарі (0)

РОЗРИВАТИ 2, аю, аєш, недок., РОЗРИТИ, ию, иєш, док., перех.

1. Риючи, розкидати, розгрібати що-небудь. Кури знову зграєю сходяться, сокотять,.. розривають гній своїми ніжками... (Панас Мирний, I, 1954, 52); Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя. Насті вподобався той шелест, і вона зумисне розривала ногами купи сухого листя (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 57); Щоб зігрітись, він почав, наче скажений, розривати пальцями землю, одночасно човгаючи ногами й хитаючи головою (Микола Трублаїні, I, 1955, 49);
//  перен., розм. Абияк, недбало розкидати, щось шукаючи. Став [Гонта]; розрива купу Ляхів мертвих: шука когось (Тарас Шевченко, I, 1963, 136).

2. Риючи, відкидаючи землю, сніг і т. ін., робити заглиблення, яму. Чорна вража сила, смерть її вхопи, бомбами розрила золоті степи (Володимир Сосюра, II, 1958, 195).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 790.

Коментарі (0)