РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, ечу, етиш, док., перех.
1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним. — Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? — сухо запитав я писаря (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 84); — Сам факт вибуху бомби [атомної] вже розсекретив її існування (Натан Рибак, Час, 1960, 244).
2. розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи.