в означеннях
Тлумачення, значення слова «розшарпаний»:

РОЗША́РПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розшарпати. Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховськах дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (Олесь Гончар, II, 1959, 352);  * Образно. Коли ж небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць, він ошелешено зупинився біля копички сіна (Михайло Стельмах, I, 1962, 163).

2. у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки. Пір'я з розшарпаних подушок літало по площі (Іван Франко, VI, 1951, 344).

3. у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний. Скривавлений, розшарпаний вибігає [Нартал] на видимий куток арени (Леся Українка, II, 1951, 542); — Пустіє село, — знову задумано повторив дід, і ці слова тільки зараз тяжко вразили і почали лякати його, бо перед очима стали розшарпані, продані.. хати (Михайло Стельмах, I, 1962, 22).

4. у знач. прикм. Який став непридатним, несправним внаслідок недбалого поводження, довгого користування і т. ін. В. якійсь розшарпаній книжці я.. вичитав, як став дичавіти один чоловік, що покинув місто (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 36);
//  перен., розм. Доведений до стану повного розладу, виснаження (про здоров'я, нервову систему і т. ін.).

5. у знач. прикм., перен. Який страждає, мучиться, терзається.  * Образно. Він — моя найнещасливіша дитина, хоч і як розшарпана і покалічена є доля всіх вас інших... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 864.

Коментарі (0)