РОЗЩІ́БНЕНИЙ, РОЗЩІ́БНУТИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розщібнути. Стояв [Аркадій Петрович] упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).
РОЗЩІ́БНЕНИЙ, РОЗЩІ́БНУТИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розщібнути. Стояв [Аркадій Петрович] упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 871.