РОЗЩІ́ЛИНА, РОЗЩЕ́ЛИНА, и, жін., рідко.
1. Те саме, що ущелина. В гаю озвались урвища високі — І вирнули з розщелин козаки (Михайло Стельмах, V, 1963, 120); Про таємничі й зловісні легенди нагадували.. кожна розщелина, кожний карниз, кожний зацвілий мохом камінь (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 82).
2. Велика тріщина, щілина в чому-небудь. Товсті, вікові дерева впиналися корінням у розщілини каменю і п'ялися вгору, приглушуючи іншу рослинність на камінному ґрунті (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 88); Вона [земля] так потріскала, що вільно руку встромиш у розщелину серед дороги, а в полі, то й кулака (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19).