РО́ЗЩІП, щепу, чол. Розщеплене, розрізане місце (вздовж, по довжині чого-небудь). Йому піднесли розщеплений ціпок із застромленим у розщепі мідяком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 199).
РО́ЗЩІП, щепу, чол. Розщеплене, розрізане місце (вздовж, по довжині чого-небудь). Йому піднесли розщеплений ціпок із застромленим у розщепі мідяком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 199).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 871.