РОЗШТОВХНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до розштовхувати. Із глибини конторських надр з'являється майор Яцуба і, розштовхнувши дівчат, виходить на ґанок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 174); Напруживши всю свою силу, я перекинувся на спину і, розштовхнувши ногами.. шматки льоду, вислизнув на твердий лід (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 184).