Словник української мови

РОЗШИФРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розшифрувати. Письмена природи, що їх виявили у донних відкладах різноманітних ділянок Сиваша, були розшифровані (Наука і життя, 8, 1965, 9); — Засекречена особа мусить вести себе так, щоб уникнути небезпеки бути розшифрованою (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 237);
//  розшифровано, безос. присудк. сл. Розділи початкового варіанта відомої статті Леніна «Чергові завдання Радянської влади», що не піддавалися прочитанню, розшифровано й опубліковано (Радянська Україна, 12.X 1962, 3).