Словник української мови

РОЗШИФРОВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШИФРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Розбирати, читати написане, передане шифром. Вдома, розшифровуючи свої стенографічні записи, вдумувалась [Юля] у них, аналізувала кожне слово (Олесь Донченко, V, 1957, 228); [Буйко:] Оголошено мобілізацію. (Дає записку) ..Допоможи йому розшифрувати. Бо лисинка Костя Назаровича ще тугувата на шифри (Яків Баш, П'єси, 1958, 22);
//  розм. Читати написане нерозбірливо або незрозумілою мовою. Радянські вчені.. з Новосибірського інституту математики завдяки ЕОМ розшифрували старовинні рукописи майя (Мистецтво, 5, 1965, 11);
//  розм. Розкривати зміст яких-небудь знаків. Старовинне писання розгортає свої сторінки перед проникливим комсомольським оком. Треба уважно прочитати кожний рукопис, розшифрувати кожну карту і план (Олесь Донченко, II, 1956, 19);
//  перен., розм. Розуміти, розгадувати смисл чогось невідомого, загадкового. Хімікові-органіку після кожного синтезу доводиться розшифровувати будову речовини (Наука і життя, 8, 1963, 37); Дозвольте мені розшифрувати ваші алегорії (Юрій Яновський, V, 1959, 127);
//  перен., розм. Здогадуватися про що-небудь, розгадувати щось за якимись ознаками. Юрко став у під'їзді, ловив кроки запізнілих перехожих, розшифровував, помилявся, дослухався знову (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 164);
//  перен., розм. Викривати кого-небудь. Обидва рази провокаторки.. не змогли гру довести до кінця, — їх розшифровували (Юрій Яновський, Мир, 1956, 77); Маруся Гонта могла б уже не з'являтися більше в контррозвідку, якби там не було Поля Ерліха. А в даному разі — мусить, щоб не розшифрувати себе (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 203).