в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсічений»:

РОЗСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсікти. Сотник Дронжковський блискавично вихопив шаблю, і перший найретельніший гайдук повалився, розсічений нею навпіл (Іван Ле, Наливайко, 1957, 267); Блаженно пробує свою руку, розсічену в першім бою під дотами (Олесь Гончар, III, 1959, 129); Відблиски заграв кидали крізь вікно - широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником, розсіченим на шість яскравих червоних квадратів (Юрій Смолич, II, 1958, 33); Рівнина, на якій колись були поля і сади, перетворюється в розсічену ярами і тому непридатну для господарства місцевість (Фізична географія, 5, 1956, 112); Кордоном, ніби шаблею, село Сарпі розсічене (Любов Забашта, Вибр., 1958, 77);
//  у знач. прикм. Краплини крові з розсіченої губи потекли в нього по підборіддю (Олесь Донченко, III, 1956, 118); У ромашок листки розсічені, а у ромен-зілля — цілісні (Знання та праця, 7, 1973, 18);
//  розсічено, безос. присудк. сл. Стріляв [Штефан], поки міг. Коли його оточили волохи, він, ранений, кинувся на них із рогатиною, і його було розсічено на шматки (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 361).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 808.

Коментарі (0)