в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсідатися»:

РОЗСІДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗСІСТИСЯ, сядуся, сядешся, док.

1. Те саме, що розсаджуватися 1. Мало не щовечора сходилися заробітчани в гурт, розсідалися над яром, розмови про трьох вигнанців не вщухали (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 130); Він наказав витягнути кілька колод на сухіше місце.. Бійці почали розсідатись, викручувати мокрі онучі, виливати воду з чобіт (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 64); Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Юрій Смолич, II, 1958, 47).

2. розм. Сідати розвалюючись, займаючи багато місця. — Чого ж ти розсілася, що мені й сісти нігде (Панас Мирний, I, 1954, 212); Ткачук розсівся недбало, нога на ногу, весело грав очима, намагаючись сховати на дні зіниць тривожні бісики (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 346).

3. розм. Довго просиджувати де-небудь або за чимсь. І те, і друге засідання проводилися нагально,.. нашвидкуруч. Не було часу розсідатися (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 79); Дехто з студентів встиг уже скинути сорочки. Деякі лінькувато порозлягались на траві. Мічурін ішов по садовій доріжці.. — Ви чого розсілись? Куди ви приїхали? На дачу? Встати! (Олександр Довженко, I, 1958, 475).

4. розм. Займати певну територію; поселятися. Вони [селяни] не тільки тратили часть [частину] своїх споконвічних земель, на яких розсідалися бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та слуг боярам (Іван Франко, VI, 1951, 39); Писали [націоналісти] про золотий вік на Україні, солодко оспівуючи її хутори, де все більше розсідався ненажерливий глитай (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 32); Борони мене боже од храма того, Де в святині моїй Лютий ворог розсівсь, і незмога мені Поклонятися їй! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 291);
//  тільки док. Розташуватися, розміститися. Там в тихім заливі, не дуже близько Від берега, мов стадо каченят, Село розсілось (Іван Франко, X, 1954, 388); Настали жнива. По ланах розсілись полукіпки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Ратушнякова хата червоніє черепицею, розсілась серед зелених яблунь, мов перекупка на базарі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 39);  * Образно. Самота і тиша розсілися довкола (Ольга Кобилянська, I, 1956, 501).

5. Даючи тріщини, розколюватися, розпадатися на частини. Він на танцях вимахував.. так, що аж постоли розсідались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 315); З рук Мамури випала сулія і, жалібно дзенькнувши, розсілась на дві половини (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 264);
//  перен., розм. Бурхливо, сильно виявляти негативні почуття. На воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334); Колодій аж розсідається, лютує, а люди регочуться (Україна сміється, I, 1960, 73).
Розсідатися від сміху — дуже сильно сміятися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 807.

Коментарі (0)