РОЗСІ́ДЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до розсідлувати. Бродять по всьому узбережжю змучені, багато днів не розсідлувані коні, тоскно іржать до тих, що, кинувши їх, знайшли собі останнє пристановище на суднах (Олесь Гончар, II, 1959, 439).
РОЗСІ́ДЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до розсідлувати. Бродять по всьому узбережжю змучені, багато днів не розсідлувані коні, тоскно іржать до тих, що, кинувши їх, знайшли собі останнє пристановище на суднах (Олесь Гончар, II, 1959, 439).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 807.