в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсікати»:

РОЗСІКАТИ, аю, аєш, недок., РОЗСІКТИ, ічу, ічеш, док., перех.

1. Чимсь гострим розділяти, розрубувати або розрізати що-небудь на шматки. Гірська, земля твердау мов камінь. Кожну грудку Катерина розбивала, розсікала на дрібні шматочки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 48); Зламати крила яструба — навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Максим Рильський, II, 1960, 183); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Микола Бажан, Роки, 1957, 235);  * Образно. Дикі, пристрасні сварки, як злива, розсікали їхнє [Антона і Марти] життя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); Найкращі пориви, гарячі почуття Розсікли ми ножем холодним міркування (Володимир Самійленко, I, 1958, 124);
//  перен. Швидким, різким рухом наче розділяти, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.). Низько, над самісінькою головою в Лукії, зі свистом розсікаючи крилами повітря, пролетів потривожений крижень (Олесь Донченко, III, 1956, 76); Сильними ударами рук він розсікав течію, і його тіло прудко мчало назустріч сименталці (Олекса Десняк, Опов., 1951, 31); Вдарю раз веслом і вдруге, Човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 142);
//  перен. Різким, пронизливим криком, звуком ніби розтинати (повітря, тишу і т. ін.). Григор забув про Глибоку Долину й на весь голос, розсікаючи шум, крикнув у натовп (Андрій Головко, II, 1957, 312); Повітря розсік пронизливий паровозний свисток (Радянська Україна, 29.V 1963, 2);
//  перен. Несподівано освітлювати темряву, пітьму і т. ін. — Де-не-де потьмарене небо зрідка розсікали зорі, ніби хотіли викресати з тихої ночі ще один неспокійний день... (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 339); Враз каганець тьму горища розсік (Іван Нехода, Повість.., 1952, 56); Як довго ніч минає — цілий вік. Ще темряви над степом не розсік Яскравий промінь (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 507).

2. Сильно ранити, зробивши розріз на тілі. Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 148); Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів. На третьому випаді розсік він Горленкові плече (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35).

3. Розділяти на частини. Для того, щоб визначати і порівнювати площі всіх прямолінійних фігур, їх розсікають на трикутники (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. 1, 1952, 43);
//  Здійснюючи прорив, розчленяти, роз'єднувати армію, фронт і т. ін. Зламавши міцну оборону фашистів, радянські війська розсікли 200-тисячне угруповання ворога і відрізали йому шлях евакуації (Комуніст України, 10, 1969, 19);
//  Проходити, пролягати, перетинаючи поверхню чого-небудь. Попереду машини, навпіл розсікаючи знайомі степи,.. ліг широкий рівний грейдер (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 5); Нерівна чорна лінія валки.. розсікає синювато-рожеве безмір'я снігів і наближається до вершників (Михайло Стельмах, I, 1962, 45); Поле бою розсік навпіл ешелон з порожніх вагонів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 10);
//  З'являтися на шкірі обличчя (про зморшки, шрами). Між бровами глибока зморшка розсікла чоло (Андрій Головко, II, 1957, 300).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 807.

Коментарі (0)