в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсіл»:

РОЗСІ́Л, солу, чол.

1. Спеціально приготовлений солоний (перев. з прянощами) розчин для засолювання овочів, риби і т. ін. Перед укладанням дна огірки заливають розсолом, накривають куском чистого полотна чи марлі, а потім накладають дно (Українські страви, 1957, 408); До укладання яблук у бочки готують розсіл.. На 100 літрів чистої питної води беруть кілограм кухонної солі (Колгоспник України, 8, 1957, 34); Значного поширення набули коптіння, збереження [м'ясних продуктів] в розсолах (Народна творчість та етнографія, 4, 1962, 77);
//  Солона рідина, насичена соками засолених у ній продуктів. Він нанюхав квашені огірки і з'їв кілька, запиваючи розсолом (Юрій Яновський, II, 1954, 40); Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (Михайло Стельмах, I, 1962, 380);  * У порівняннях. Відповідь Лободи мимоволі, мов той розсіл, полилася в шпаринки ран людських душ (Іван Ле, Наливайко, 1957, 341).

2. Дуже насичена сіллю природна вода. Сиваш є природною лабораторією, де вода Азовського моря випаровується, перетворюючись в розсоли (Наука і життя, 11, 1956, 12); У селі Стебнику, недалеко від Дрогобича на Львівщині, соляний промисел виник ще у дванадцятому столітті. Тут видобували розсоли і з них виварювали кухонну сіль (Робітнича газета, 12.I 1965, 2).

3. спец. Водний розчин солей, що застосовується у техніці. Зовнішній циліндр охолоджується ззовні розсолом, а внутрішній — обертається (Соціалістичне тваринництво, 1, 1956, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 808.

Коментарі (0)